9-го квітня 2003 року, приблизно о 12 год. дня, на мене, Дідика В. Т., був вчинений напад двома невідомими біля дверей мого помешкання.

Застосувавши фізичну розправу, внаслідок якої я отримав легкі тілесні ушкодження, і погрози позбавити мене життя, зловмисники, проникнули в мою квартиру і заволоділи моїм майном і грошима на загальну суму приблизно 14500 гривнів.

В організації скоєння цього злочина я маю підстави підозрювати і звинувачувати свого двоюрідного брата, Семенишина А. В., тому що декілька днів перед тим він вимагав від мене гроші в сумі 1300 гривнів і погрожував вчинити цей злочин. Підозрюючи, що він це може зробити, я записав ці погрози по телефону на касету аналогового диктофона. На касеті чітко чути його голос і зміст погроз. Декілька копій касети зберігаються в різних людей, а орирінал вилучили правоохоронні органи, коли приїхали на виклик 9-го квітня. Від дня скоєння злочину пройшов місяць, а мого двоюрідного брата не тільки не затримали, але й не допитали.

Знаючи про зв`язки мого двоюрідного брата в кримінальному світі (на касеті це можна почути від нього самого) і боючись за своє життя я прошу посприяти прискоренню моєї справи.

Розмова по телефону, записана на диктофон		90kb	Зкачати
Закінчення розмови в mp3		690kb	Зкачати
Заява в прокуротуру		23kb	Зкачати
Вибрані статті з Кримінального Кодекса України		49kb	Зкачати
Кримінальний Кодекс України		1,3mb	Зкачати

Прокуратура на заяву відреагувала. Семенишин А. В. був затриманий і допитаний. У організації нападу на квартиру Семенишин А. В. відмовився зізнаватись, зізнався тілики у погрозах і у незаконному вимаганні 1300 гривень.

На наступний день до мене прийшов батько Андрія і просив, щоб я забрав заяву. Пропонував "компенсувати частину грошей". Я відмовився. Діло не в грошах, а в гідності.

Через 3 дні Семенишин А. В. був випущений під розписку про невиїзд доки не відбудеться суд. За словами слідчого шевченківського р/в Франківа, який веде справу, дозвіл дала прокуратура, мотивуючи тим, що це родина і можливе примирення.

Слідчий повідомив, що для суду потрібна експертиза касети, і я маю при ньому на іншу касету зачитати якийсь текст для експертизи голосу. Як зачитував Андрій я не бачив. Виникає сумнів чи експерти на другій касеті чули голос саме Андрія.

Мою касету здали на експертизу. Слідчий повернув мені диктофон 16.11.03 р. і повідомив, що мій голос індентифікували (опізнали), а Андрія - ні. Суд відкладається, так як касета - єдиний доказ, а на суді Андрій може відмовитись від своїх показів. За словами слідчого виходить, що я розмовляв з невідомим, який називав себе моїм братом. Справа доходить до абсурду. Щоб я півгодини не розмовляв, а сварився, і не знав з ким?! Відразу кидається в очі, що справа зшита білими нитками.

Корупція корупцією, але куди докази подіти. Адже є копії касети. І є 189 стаття "Вимагання", яку ще ніхто не відмінив. За злочин повинно йти покарання. Якщо таке попускати (прощати) у "людей" виникає манія безнаказаності.

Справа ще не закрита. Подивимось, що переможе: правда чи гроші. А може Андрій на мене ще раз руку піднімить?

П. С.: Через пів року стаття має бути дописана чим закінчиться справа. А зараз буду радий вашим відгукам.